пробуваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до пробувати. || у знач. ім. про́буване, -ного, с. Те, що хтось зазнав на собі, попробував, випробував і т. ін. || про́бувано, безос. присудк. сл.